“Чоловіча” хвороба або трохи історії
Хвороба чоловіків-розпусників
Класичний гострий подагричний артрит — запалення суглоба, що з’єднує великий палець зі стопою. Напади трапляються вночі після вечірнього переїдання поєднаного з надмірним вживання алкоголю. Запалений суглоб розпухає, а шкіра над ним набуває багряного відтінку.
Така яскрава картина знайшла свій відбиток у стародавній медичній літературі. Ще в сиву давнину було помічено, що жінки хворіють вкрай рідко та лише після припинення менструацій.
Починаючи з батька європейської медицини, Гіппократа, медики пов’язували подагру з вживанням вина. Це сильно вплинуло на ставлення до хвороби, оскільки зловживання спиртним асоціювалося з розпустою.
Цельс, автор першої європейської медичної енциклопедії, (25 р. до н.е. – 50 р.н.е.) стверджував, що подагра не вражає євнухів і хлопчиків, поки вони ще не пізнали плотського кохання. Для профілактики рецидиву Цельс рекомендував протягом року уникати вина, меду та любовних утіх.
Аж до Нового часу включно великою популярністю користувалися праці давньоримського анатома Галена, який вважав подагру результатом спадковості, нестриманості та розбещеності. Таке ставлення до подагри збереглося на тисячоріччя і досі зустрічається у багатьох країнах.
Сказали лікарю: “Зцілися сам” або хвороба королів та король хвороб
Можливість їсти м’ясо за часів страждаючого від подагри Генріха VIII була не у всіх, тому подагричний артрит почали називати “хворобою королів”. Така назва надавала патології певного шарму. Справедлива, але банальна назва “хвороба заможних людей” не мала такої популярності.
Найкращі описи гострого подагричного артриту залишили лікарі, які від подагри страждали. У таких наукових працях першопричиною називалася спадковість і багато разів згадувалось про геніальних людей (державних діячів, священиків, музикантів), які також хворіли на подагру.
Для подагричного артриту характерний надзвичайно гострий біль, який хворі на подагру лікарі описували як “ніби пес вчепився в ступню і рве її зубами”. Клініцисти для діагностики використовували “симптом простирадла” — до ураженого місця не можна торкнутися навіть простирадлом.
У ті часи лікарі мало чим могли допомогти собі та своїм пацієнтам, тому називали подагру – “докір медицині”, а також “хвороба королів і король хвороб”.
Кава як ліки або еволюція дієт
Приписи щодо обмеження певних продуктів та напоїв для профілактики нападів подагри на ногах зустрічаються вже в перших найдавніших описах хвороби королів.
Однак медицина тоді діяла наосліп, припускаючись помилок. Так, наприклад, тривалий час вважалося, що подагру викликає вино, а інші алкогольні напої, навпаки, корисні.
Коли з’ясувалося, що причина жахливого болю — кристали сечової кислоти в порожнині суглоба, вчені набули ґрунту під ногами і почали виключати продукти, здатні підняти рівень сечової кислоти в крові.
Проте теорія не завжди виправдовувалася практикою. Так, під заборону потрапила “яловичина з городу” — багаті на білок бобові, арахіс і шпинат. Сьогодні ці продукти вже “реабілітовані”. Більш того, арахіс внесений до досить короткого списку продуктів, що захищають від подагри.
До цього ж списку внесено раніше заборонену каву. Вчені провели експеримент, який довів, що щоденне вживання 4-5 чашок цього тонізуючого напою здатне вберегти від нападів подагричного артриту.
Загадкова хвороба
Проблеми діагностики
Сьогодні, як і в давнину, перші напади подагри діагностуються за характерною клінічною картиною. Класичний напад подагри ніг зустрічається лише у 50-60% пацієнтів із гострим подагричним артритом. В інших випадках діагностика захворювання вкрай складна.
Рівень сечової кислоти в крові під час нападу може бути нормальним або навіть зниженим, оскільки всі урати пішли в уражений суглоб. Подальше підвищення рівня сечової кислоти в крові не може бути критерієм діагностики, тому що більшість людей з гіперурикемією від подагри не страждають.
Поширеність гіперурикемії – 25%, поширеність подагри – 2%. Для розвитку подагричного артриту необхідне поєднання гіперурикемії з іншими факторами, насамперед з генетичною схильністю.
Об’єктивні ознаки подагри – відкладення уратів у м’яких тканинах (тофуси), характерні зміни ураженого суглоба та патологія нирок розвиваються не у всіх пацієнтів. Це вже пізня стадія хвороби, яка настає через роки чи навіть десятиліття після першого нападу.
Проблеми лікування
Проблема терапії гострого нападу подагри
Лікування гострого нападу подагричного артриту проводиться за тією ж схемою, що і терапія інших запальних захворювань суглобів. Проблема полягає в тому, що переважна більшість пацієнтів з подагрою ніг страждають від інших системних захворювань.
Деякі патології супроводжують подагру настільки часто, що їх розглядають як фактори ризику розвитку подагричного артриту:
- ожиріння;
- гіпертонічна хвороба;
- підвищений рівень цукру в крові;
- характерні для атеросклерозу порушення ліпідного обміну.
Надзвичайно гостра запальна реакція при подагрі ніг потребує підвищених доз протизапальних препаратів, а наявність супутніх захворювань, навпаки, потребує обмеження цих доз.
Наприклад, у разі гіпертонічної хвороби тривалі курси нестероїдних протизапальних засобів можуть призвести до дестабілізації рівня артеріального тиску.
Проблеми профілактики рецидивів
Якщо не вдаватися до профілактичних заходів після першого нападу подагричного артриту, то практично у всіх пацієнтів протягом двох років розвивається рецидив подагри ніг.
Щоб призупинити розвиток патології необхідно дотримуватися дієти. Але цього замало. З неправильним харчуванням пов’язано лише 10-15% випадків подагричного артриту, решта — з порушенням метаболізму та виведення сечової кислоти. Тому специфічна терапія подагри передбачає призначення препаратів, що знижують рівень сечової кислоти у крові.
Однак усі ці ліки мають побічні дії, тому ревматологи рекомендують приймати їх тільки після повторних нападів, що дозволяють встановити точний діагноз захворювання. Таким чином, специфічна терапія призначається вже на пізніх стадіях хвороби. Як і в давні часи, подагра залишається “докором медицині”.
Колхіцин у лікуванні подагри
У лікуванні гострого подагричного артриту намітився значний прогрес. Отриманий з лікарської рослини, пізньоцвіта осіннього, колхіцин надійно пригнічує запальний процес і, одночасно, сприятливо впливає на рівень сечової кислоти в крові.
Додатковий “бонус” колхіцину – відсутність дестабілізації артеріального тиску у пацієнтів із гіпертонічною хворобою. Більш того, FDA (авторитетна організація в США, що оцінює ефективність та безпеку ліків та харчових добавок) рекомендувала колхіцин як засіб, що знижує ризик розвитку інфарктів та інсультів у пацієнтів з атеросклерозом.
Проте високі дози колхіцину також здатні викликати неприємні побічні ефекти (нудота, блювання, спазми кишківника). Було проведено дослідження, які довели дієвість невисоких доз колхіцину для лікування подагричного артриту.
Подальший пошук методів лікування подагри спрямовано на пошук ефективних комбінацій діючих речовин, які діють синергічно (взаємно підсилюють одна одну). Таким чином, можна максимально знизити дозу кожної діючої речовини, усунувши ризик побічних ефектів.
Переваги Хомвіо®-Ревман у лікуванні гострого подагричного артриту
В Україні були проведені клінічні дослідження, які довели високу ефективність препарату Хомвіо®-Ревман, що містить колхіцин, в лікуванні подагри (посилання для спеціалістів). Ліки рекомендовані як для усунення нападу, так і для запобігання рецидивам.
Крім пізньоцвіту осіннього Хомвіо®-Ревман містить ще чотири компоненти рослинного походження, які здавна застосовувалися в народній медицині. Переваги комбінованого препарату:
- м’яко пригнічує запальну реакцію;
- сприяє зниженню рівня сечової кислоти у крові;
- успішно застосовується при атеросклерозі, гіпертонії та цукровому діабеті (захворювання, які часто супроводжують подагру);
- рекомендований пацієнтам з нирковою недостатністю (типове ускладнення подагри у випадках, коли хвороба королів поєднується з атеросклерозом, гіпертензією та/чи цукровим діабетом);
- не викликає побічних ефектів та ускладнень.
Хомвіо®-Ревман вже багато років застосовується для усунення запальних реакцій при інших видах артритів, тому відсутність точно встановленого діагнозу подагри не є проблемою.
При помірно вираженій запальній реакції препарат призначається як монотерапія, при бурхливому, стійкому до терапії процесі – у комбінації з іншими протизапальними препаратами. Такий підхід дозволяє знизити дози та тривалість прийому небезпечних для організму ліків.